вторник, 22 января 2013 г.
Проблема рідної мови
Я згодна з висловлюванням Костянтина Ушинського. Мені не зрозуміло, чому в нашій країні стоїть проблема рідної мови. Іноді, мені здається, що деякі українці соромляться своєї мови, а деякі просто не можуть вирішити, яка мова для них є рідною.
До цього можна додати ще багато факторів: відносна молодість нашої країни, як незалежної; постійні проблеми в політиці; різні віяння Заходу. У підсумку втрачається справжня українська культура, ми забуваємо про традиції, про рідну мову, ми соромимося всього цього.
Мені дуже шкода, що відбувається саме так, адже українська мова та культура заслуговують, щоб їх любили, поважали і прославляли.
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
Сьогодні друзі моєї дочки (вони кияни) брали участь у акції на мосту Патона (ланцюг єдності).
ОтветитьУдалитьА взагалі дуже цікаво чи є така молодь у Севастополі, яка змогла б виховати дитину рідною українською. На жаль, серед нашого покоління таких одиниці. От тут і починається проблема рідної української, її люблять, пишаються, але використовують обмежено. Якби молодь була дещо активніша, давала знати суспільству,що вони вже мислять інакше, було б оптимістичніше. Це вже пропозиція, якщо болить, то варто діяти.
Ця проблема якщо й стоїть, то у нас у Криму, у Києві та ще в деяких регіонах. Нещодавно у Севастополі був випадок, коли масове "гуляння" та акція у Севастополі перетворилося у дещо незрозумілий інтелігентній людині "бидло-витвір". А потім якось огидно читати про наш город коментарі, в яких інші регіони (там й Київ, й Західна Україна) глузують з нас, з закону, який прийняла Верховна Рада у зв'язку з російською мовою(http://korrespondent.net/video/ukraine/1441881-v-sevastopole-razdacha-besplatnogo-olive-prevratilas-v-grandioznuyu-davku). До чого я веду.. Ніяка не політика, ніяка не молодість нашої країни - ніщо, якщо кожний українець не збагне, що він по-перше людина, по-друге - громадян країни, де народився, або де живе. Якщо цього осмислення не буде у голові, то не буде й у серці. А ми як були бидлом, так і будемо. Якщо потрібен був закон о рідній мові нашому регіонові, то не просто заради забави. Ми забули про толерантність. Ми забули, що однакові, що скелет у нас один, а то що розмовляємо різними мовами - так завжди було й буде.
ОтветитьУдалитьПроблему мови в Криму ще можна якось зрозуміти. Історично ми належали до Росії і нікуди від цього не дітися. А ось ставлення кримчан до української мови дуже засмучує. Можна не розмовляти українською мовою, але не поважати її не можна. А на ділі, йде повне відкидання всього українського. Неприємно, коли до жителів Криму звертаються українською, вони починають кривитися, робити вигляд, що не розчули і не зрозуміли слів. Люди демонструють повну відсутність толерантності.
ОтветитьУдалитьЯ згодна, що все це повинно йти з голови і серця. Але звідки цьому взятися, якщо такі проблеми в країні? Якщо такі проблеми з культурою? Якщо такі проблеми з толерантністю?
Чому інші країни поважають свою історію та культуру, своїх героїв? Ми ж навпаки, ладні поважати що завгодно, тільки не своє.
А все тому, що історії країни як такої нема. Народ, який здавна жив на цій землі звик, що його завжди принижують, що "моя хата скраю", що свободу здобути можемо лише боротьбою. Ми бачимо як до нас ставляться звичайні люди з інших країн (в останній час маю багатий досвід у цьому), ми починаємо самі себе звинувачувати, нас це засмучує, ми відторгаємо усе рідне - це типова поведінка типової людини. Ми не розуміємо до кінця людей, які виросли в
ОтветитьУдалитьУкраїні, які змалку вивчали мову. Але є люди, які чомусь починають вивчати, починають цікавитися. А все це залежить від самосвідомості кожного громадянина. Чим розумніше й вище людина морально - тим більш свідомою вона буде по відношенню до культури й мови. Тому, мабуть, найголовніше завдання педагога - виховувати повноцінного громадянина своєї країни, а не лише говорити, де ставити апостроф, а де ні.
Ось з цим абсолютно згодна. Сама недавно з цим зіткнулася. На приклади хрещениці побачила, що з першого класу дітей не те, що не вчать де апостроф поставити, де кому, де тире, а постійно надиктовують їм безглузді тексти. Учитель упевнений, що диктанти допоможуть у вивченні мови, при цьому в класі більше 80% отримують за це двійки. В той же час російська мова викладається на вищому рівні.
УдалитьІ після цього виростають громадяни України, які не можуть нормально говорити і писати українською, їх просто не навчили цьому на належному рівні.
Прикро, що не всі педагоги виховують справжніх громадян. Адже навіть через диктант можна показати справжню красу мови і культури України.
А це вже вчителя такі бовдурі. Як й міністр освіти. Розлад починається з верхівки, але й народ, ми, нічого не робимо, щоб виправити те, що завжди залежало від нас самих. Тому що бачити націю треба через взірець однієї особистості. А в нас з цим великі проблеми. Куди прямує світ? Ми самі знаємо.
УдалитьМіністр наш і сміх і гріх. Що можна казати про націю, коли людина, що відповідає за розвиток освіти, не спроможна розмовляти українською на гідному рівні.
УдалитьВ жодній країні я не бачила, щоб хтось глазував с влади так, як це робиться на Україні. Від цього і багато проблем.
Але й не все так погано - ми відкрито, нехай як, можемо про це розмовляти. Дякуємо й на цьому.
УдалитьОГО!нічого собі дискусія...)
ОтветитьУдалитьПриєднуйся до нашої дискусії ;)
ОтветитьУдалить