воскресенье, 17 ноября 2013 г.
суббота, 16 ноября 2013 г.
Хочу поділитися з вами!
Хотілося б поділитись своїми досягненнями.
Зараз я можу сказати, що я вже вмію говорити і вести уроки голосно, чітко, впевнено. Інакше на урок літератури до 7 класу можна просто не заходити. А ще два тижні тому так говорити для мене було великою проблемою.
І як би смішно не було зараз це писати, я навчилася КРИЧАТИ. Не сподівалась, що буду цьому радіти. Бо інколи це дуже допомогає на уроках 7 класу.
Я можу сказати, що взагалі тепер тримаюсь впевненіше.
Але найголовніше моє досягнення, це те, що я знайшла спільну мову з моїми учніми, з усіма класами. Це так приємно. Ти вже відчуваєшь, до кого потрібно бути суворішим, до кого навпаки, як до маленької дитинки. Це відзначила Ростислава Володимирівна, яка люб’язно завітала до мене на уроки у п’ятницю.
На уроці літератури в нас була ідеальна дисципліна і ми дуже плідно попрацювали, ми працювали із твором Андрія Чайковського "За сестрою". Це неймовірні відчуття, здається, в мене вийшло!
Другий тиждень роботи...або...моніторінг, моніторінг, моніторінг
На другому тижні роботи тільки і чутно про моніторінг.
У вівторок ми провели моніторінг з української мови, вже майже вирахували за нього бали. А після цього почалось. Моніторінги в нас кожного дня, дітей постійно забирають з уроків, всі нервують, бояться зробити щось не так. Майже всі уроки в 10 класі на цьому тижні пропали, а повертати їх мені ніхто не поспішає. Класний керівник 10 класу вважає, що її уроки російської мови важливіші, і саме їх потрібно проводити.
Перевірка зошитів
За ці два тижні роботи я встигла перевірити цілу купу зошитів. В минулу п’ятницю були схожі відчуття.
Перший тиждень роботи...або...невже я вчителька?
Перший тиждень роботи, невже я це пережила?
4 листопада був мій перший робочий день...як я хвилювалася... Перший урок із 7-Б класом, українська мова і тільки 15 осіб на уроці (1 підгрупа). Вже після перших 10 хвилин я заспокоїлась, діти гарні, прагнуть вчитися, з ними приємно працювати. Після уроку до мене підійшла моя учениця і подарувала шоколадку із словами "Наш перший урок нам сподобався". Це було надзвичайно приємно. Але радіти часу не було. Наступним уроком в мене був10-Б клас. Якщо бути відвертою, саме 10 класу я дуже боялася.
Але боялася даремно. Зараз я вже можу сказати, це мої діти! І вони відчувають теж саме. На цьому тижні вони сказали, що не відчувають, що ми знайомі так мало. Відчуття, що ми пережили разом дуже багато.
У вівторок (5 листопада) на мене чекала моя перша заміна. Класний керівник мого 10 класу захворіла, замість свого одного уроку літератури я проводила одразу два, ми розбирали твір Михайла Старицького "Оборона Буші". Попередній вчитель української мови і літератури попереджала мене, що клас зовсім не читає. І яким було моє здивування, коли твір прочитало 18 осіб із 20, з ними було приємно працювати.
В середу (6 листопада) на мене чекало випробування. Це був урок української літератури у 7 класі. Це було пекло! 30 учнів, відсутність дисципліни, повний безлад. Урок було майже зірвано. Дуже прикро, ти готуєшься, намагаєшься зацікавити учнів, а вони ось так... Але нічого,свої висновки я зробила і почала працювати над собою.
На контрасті з 7 класом я познайомилась із моїм 9 класом.Ось де дисципліна на високому рівні. В класі ідеальна тиша, учні намагаються відповідати, показують себе з кращого боку.
В четвер (7 листопада) в мене був розвиток мовлення в 10 класі. Учні писали нариси про видатних представників різних професій. Прочитала багато гідних нарисів, було дійсно цікаво, суцільні гарні оцінки. Саме в четвер дізналася, що в мене в 10 класі аж 7 відмінників, усі прагнуть отримати золоті медалі.
В п’ятницю в мене був перший екзамен. На урок літератури у 7-Б класі завітала Наталя Федорівна, завуч школи. Я дуже хвилювалася, постійно було відчуття, що я роблю щось не так. Але слова Наталі Фелорівни мене заспокоїли, єдине її зауваження було щодо положення моїх рук. Вона порадила мені тримати їх більш відкритими. І порадила в майбутньому проводити літературні диктанти, щоб діти були вимушені читати твори.
Ось так і пройшов мій перший тиждень.
4 листопада був мій перший робочий день...як я хвилювалася... Перший урок із 7-Б класом, українська мова і тільки 15 осіб на уроці (1 підгрупа). Вже після перших 10 хвилин я заспокоїлась, діти гарні, прагнуть вчитися, з ними приємно працювати. Після уроку до мене підійшла моя учениця і подарувала шоколадку із словами "Наш перший урок нам сподобався". Це було надзвичайно приємно. Але радіти часу не було. Наступним уроком в мене був10-Б клас. Якщо бути відвертою, саме 10 класу я дуже боялася.
Але боялася даремно. Зараз я вже можу сказати, це мої діти! І вони відчувають теж саме. На цьому тижні вони сказали, що не відчувають, що ми знайомі так мало. Відчуття, що ми пережили разом дуже багато.
У вівторок (5 листопада) на мене чекала моя перша заміна. Класний керівник мого 10 класу захворіла, замість свого одного уроку літератури я проводила одразу два, ми розбирали твір Михайла Старицького "Оборона Буші". Попередній вчитель української мови і літератури попереджала мене, що клас зовсім не читає. І яким було моє здивування, коли твір прочитало 18 осіб із 20, з ними було приємно працювати.
В середу (6 листопада) на мене чекало випробування. Це був урок української літератури у 7 класі. Це було пекло! 30 учнів, відсутність дисципліни, повний безлад. Урок було майже зірвано. Дуже прикро, ти готуєшься, намагаєшься зацікавити учнів, а вони ось так... Але нічого,свої висновки я зробила і почала працювати над собою.
На контрасті з 7 класом я познайомилась із моїм 9 класом.Ось де дисципліна на високому рівні. В класі ідеальна тиша, учні намагаються відповідати, показують себе з кращого боку.
В четвер (7 листопада) в мене був розвиток мовлення в 10 класі. Учні писали нариси про видатних представників різних професій. Прочитала багато гідних нарисів, було дійсно цікаво, суцільні гарні оцінки. Саме в четвер дізналася, що в мене в 10 класі аж 7 відмінників, усі прагнуть отримати золоті медалі.
В п’ятницю в мене був перший екзамен. На урок літератури у 7-Б класі завітала Наталя Федорівна, завуч школи. Я дуже хвилювалася, постійно було відчуття, що я роблю щось не так. Але слова Наталі Фелорівни мене заспокоїли, єдине її зауваження було щодо положення моїх рук. Вона порадила мені тримати їх більш відкритими. І порадила в майбутньому проводити літературні диктанти, щоб діти були вимушені читати твори.
Ось так і пройшов мій перший тиждень.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)